ШЕВЧЕНКО У ФОЛЬКЛОРІ

Пропонуємо увазі користувачів сайту фрагмент одного з листів до Шевченківського національного заповідника від Володимира Гончаренка – поета, фольклориста, краєзнавця, журналіста з Черкас, в якому йдеться про підготовлений ним до друку збірник «Духовний геній України (Тарас Шевченко)». До нього увійшли зібрані автором легенди, перекази, бувальщини про Кобзаря, прислівя, приказки, афоризми, а також розділи, де йдеться про памятники Шевченку, шевченківські місця на Черкащині, події та особистості, повязані з іменем поета. Для здійснення видання обсягом 350 стор. потрібна допомога спонсорів чи меценатів. Наразі подаємо надіслані Володимиром Гончаренком зразки фольклорних записів:

 

102. ПЛАЧ, УКРАЇНО!

Син твій великий – Тарас – убієнний палачами зрячими і незрячими. І сонце зайшло над Україною. І спочило тіло твоє, щоб дух твій воскрес і став на сторожі біля кожного страждущого і убогого, знівеченого долею і забутого людьми. І ніхто тепер не зміряє долі його праведної, душі його чистої, справ його нескінченних.

Багато ним вимріяно про долю України, багато нужди вистраждано задля рідного народу. І ось його не стало. Побігли тіні ворогів його сповіщати про смерть великого генія, провидця і пророка до пекла. А Бог його чекає біля воріт золотих до раю небесного.

Але ми стали ще дужчими і ріднішими. І сльози наші проллються сльозами живлющими над нашою землею святою і згорьованою, щоб зерна правди твоєї зійшли золотими колосками щастями. І алмази слів твоїх, чистих і мудрих, посиплються в душі наші. І витіснять вони сліди неправди і горя. І освітиться земля наша розумом твоїм і чесністю твоєю. І довіку тепер пишатимемося ми тим, що ти народився на нашій землі праведній. І жив з нами праведно. І ділив горе і хліб згорьований наший разом з нами праведно.

Сльози твої за долю рідної України пролилися пекучими вогнями над нашими душами і запалили їх для праведної боротьби за щастя народу, за долю його світлу і неушкоджену.

Муза твоя непідкупна кликала нас до вселюдської любові і братерства. І ми в скорботі беремося за руки і разом мандруємо у світи людяності і взаємоповаги.

І коли соловейки щебетали, а зозулі кували у рідному краї, ти свої літа коротав за правду на далекому Аралі. Промарширувала доля твоя через круті гори лихоліть і несправедливості. І прийшов ти до нас душею своєю нетлінною, з помислами своїми гарячими, з мужністю своєю незборимою. І приніс ти нам світло, яке освітлює шляхи до життя багатого та заможнього, до духовності високої, до любові вселюдської щирої. І вічна тобі пам'ять за це. І шана від людей чесних, і любов, якої так щиро не заслуговував ніхто з поетів усіх часів і народів.

Ти символ правди не лише слов’ян, а й усього піднебесного люду.

Записав 27 липня 1956 року від Гончаренко Марфи Дмитрівни,

 р.н. 1900, с. Лебедин Шполянського р-ну.   

n438-1

n438-2

n438-3

103. ГОЛОСІННЯ НА МОГИЛІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Ой, як гірко сумуємо ми сьогодні над твоєю могилою чистою і світлою. І хоч не стане вона ніколи твоєю світлицею, але те, що по тобі лишилося, все святе і чисте, ми будемо примножувати завжди і спільно.

Сльози горя і скорботи сьогодні ллються рікою, бо покинув ти нас, батьку наш і пораднику наш, не в кращу годину.

Разом з тобою Сонце нашого духу зайшло за хмари, щоби з’явитися знову і засяяти з новою силою для всіх простих трударів землі нашої. На кого ж ти нас покидаєш, батьку наш Тарасе? На чисту правду і на волю вселенську.

Наші надії були, що повернешся ти із заслання і поведеш нас проти проти пана ненаситного, проти поневолювача злого. Та не судилося долею тобі брати зброю до рук і рубати ворогів наших нещадно. Натомість слово твоє стало ще кращою зброєю, аніж могла бути шабля козацька у твоїх завзятих гетьманських руках. Ти гетьман наший, і пророк наший, і всевидець згорьованих рук і задавлених душ.

Ти освітив наші душі небаченим до цього світлом добра і правди. І воля в словах твоїх стала ближчою нам і сподіванішою.

Ми пишаємося тобою і будемо пишатися твоїм розумом, твоїми словами і вірою твоєю вічно.

Ніхто так палко не любив Україну, як любив її ти і заповів нам любити її довго, доки сонце на сім світі сяятиме.

Ти оплакував наше горе, як ми нині оплакуємо тебе. Але з того слова твого виросте дерево великої любові братньої. І ми здружимося з усіма поневоленими людьми світу цього. І понесемо славу твою широкими вселюдськими шляхами аж до Бога. І почує він нас і відкриє двері перед тобою до раю Божого. Бо ти на це заслужив свією своєю святістю душі і великою вселюдською любов’ю до ближнього.

Прощай наш Кобзарю. Згорьований, замучений, але з всесильною вірою у краще майбуття наше. Вічна тобі пам’ять у серцях людських і думках наших. Заграла сумної твоя золота кобза. Але зійде вона над людьми золотим сонцем мудрості нашої і нашої слави.

Плаче по тобі твоя рідна і незрадлива Україна, як ти плакав за нею, перебуваючи в пісках далеких, відірваний від дому, від роду і від рідного народу.

Прощай, наш батьку, наш брате, наш світе. Тепер навічно тебе приймає у лоно своє твоя ріднесенька ненька-Україна. І збудеться все те, що ти нам заповів. І станемо ми щасливими людьми на цім світі, а ти вічно світитимеш сонечком ясним з небесної височіні нам, вказуючи шляхи правди, шляхи добра і щасливої долі. Пухом тобі хай земля України завжди буде.

Записав 22 травня 1961 року від Гончаренко Марфи Дмитрівни,

 р.н. 1900, с. Лебедин Шполянського р-ну. В її родині

передавали це голосіння від її батька Околітого Дмитра.

 

 


Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


Останні статті

Міжнародні Шевченківські читання в Каневі

Додано: 24.09.2018, 10:19

13 вересня 2018 року на Тарасовій горі в Каневі відбулися Шості Міжнародні Шевченківські читання Далі ...

Мальовнича Україна Івана Марчука у Каневі

Додано: 24.09.2018, 09:36

15 вересня 2018 року в музеї «Народне декоративне мистецтво Канівщини» відбулося відкриття виставки Далі ...

День Канева

Додано: 17.09.2018, 10:21

15 вересня 2018 року місто Канів відзначило свою ювілейну 940-річницю… Далі ...
При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова