«Кобзар» Тараса Шевченка з ілюстраціями

Понад півтора століття художники звертаються до невичерпної, неосяжної мудрості поетичних творів Тараса Шевченка та створюють ілюстрації до його творів. Свого часу «Кобзар» ілюстрували Опанас Сластіон, Іван Їжакевич, Василь Касіян, Михайло Дерегус та багато інших українських митців. Сприймання та переосмислення поезії Шевченка було складним і багатозначним, а художні стилі, техніки виконання - різноманітними.

До 201-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка у виставковому залі музею на виставці мистецької Шевченкіани представлені ілюстровані «Кобзарі» Тараса Шевченка різного часу видання. Відвідувачі можуть оглянути як широко відомі книги так і раритетні.

Ось найстаріші і рідкісні видання.

1913 року з назвою «Твори Т. Шевченка з малюнками. Кобзарь» в редакції Василя Доманицького побачило світ третє видання Валентина Яковенка (перше видання вийшло в Петербурзі 1911 року і присвячене 50-річчю з дня смерті Тараса Шевченка) з 27-ма ілюстраціями  Самійла Дудіна. За кількістю та різнобічністю обдарувань Дудін був "ренесансною людиною". Він художник (закінчив Академію мистецтв, учень Рєпіна), вчений-орієнталіст та етнограф (автор багатьох наукових праць про мистецтво буддизму та ісламу), колекціонер (зібрав унікальну колекцію східних килимів, неперевершеним знавцем яких вважається й досі), бібліофіл (завсідник букіністичних книгарень ), учений-мандрівник (учасник декількох наукових експедицій у Монголію, Туркестан та Західний Китай). Самійло Дудін, один із найвидатніших фотографів європейського рівня. Його називають "співцем Середньої Азії". 2000 знімків, зроблених ним у Середній Азії вважаються шедеврами фотомистецтва. В зібранні етнографічного музею у Гамбурзі зберігаються 495 скляних негативів про казахів 1899 року С.М. Дудіна.

1914 року до 100-річчя з дня народження Шевченка в Катеринославі видано «Кобзар» з ілюстраціями художника Бориса Смирнова. Надрукований також за текстами видання В. Яковенка 1911 року, під редакцією Д. Дорошенка. Книга в красивій червоній (була і блакитна) тисненій конгревом і позолотою палітурці, з портретом Тараса Шевченка, біографією поета, критичною статтею і 50-ма сторінковими ілюстраціями Смирнова.

«Кобзар» в оформленні художника Петра Носка вийшов друком у київському видавництві «Сяйво» 1927 року. Його наклад немалий - 50 тисяч примірників, але видання стало  рідкісним, головним чином через вилучення тиражу у 1930-і роки. Донька художника Тетяна Носко-Оборонів, коли вирішила надрукувати факсимільну копію цієї книги, відшукала один примірник у бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі (у нашій колекції  - три примірники). Навчався Петро Носко в Київській мистецькій школі (1903 - 1909 роки), згодом Петербурзькій академії мистецтв (1909 - 1916). Студентом цього престижного закладу став за сприяння родини де Бальменів, друзів Шевченка. У 20-ті роки ХХ століття художник створив цілу серію ілюстрацій до творів Шевченка. Саме з неї в «Кобзар» 1927-го було вміщено сорок дві гравюри. В музеї в постійній експозиції - оригінальна олійна робота Петра Носка «Залізні стовпи».

У вітрині представлено рідкісний «Кобзар» 1929 року. Це 4-е видання видавництва «Книгоспілка» (у видавництві «Книгоспілка» за 10 років вийшло шість видань «Кобзаря»), що було проілюстровано роботами художників Івана Їжакевича, Порфирія Мартиновича, Опанаса Сластіона, Бориса Смирнова, Миколи Ткаченка та Костянтина Трутовського. М’яку кольорову обкладинку книги розробив графік зі школи Михайла Бойчука Іван Падалка. Поруч - «Кобзар» 1930 року - зредагований І. Айзенштоком і М. Плевако. Видання в яскравій картонній палітурці з графічним портретом Шевченка роботи художника-символіста Охріма Судомори, відомого оформлювача українських народних казок.

На полиці - ювілейне видання до 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка -«Кобзар. Повна збірка поезій». Ілюстраціями до книги стали роботи Івана Їжакевича, над оформленням - оправою і форзацом, працював Василь Кричевський. Творчість одного з найстарших художників України, Івана Сидоровича Іжакевича, в основному являє книжкові ілюстрації. В них відображення історії українського народу, його побуту Справжніми високохудожніми творами можна вважати ці невеликі за розміром малюнки-ілюстрації, що були до того ж виконані  і скромними технічно-живописними засобами. Навіть побіжне знайомство з ними надовго залишає в пам’яті правдиві, життєві образи, підказані самим життям. З усіх художніх творів майстра найбільший відгук знайшла його «Катерина». Образ Катерини Їжакевич дає в ілюстраціях вже в 1895-1896 роках у журналі "Нива". На думку мистецтвознавців, з усіх художників, які ілюстрували однойменний твір Шевченка, саме Івану Їжакевичу вдалося, найбільш повно і глибоко зрозуміти образ Катерини. Оригінальна робота художника (за мотивами однойменної поеми ) представлена сьогодні в постійній експозиції музею. До останніх років життя Іван Їжакевич не залишав праці над ілюструванням творів Шевченка. Свій сорокап’ятирічний досвід він узагальнив у капітальному циклі живописних малюнків до ювілейного видання. Багато з них потім не раз репродукувалися. 1939 року за ілюстрації до «Кобзаря» Тараса Шевченка художник Іван Їжакевич отримав державну премію СРСР, а 1951 - був удостоєний звання Народного художника України.

1958 року у Державному видавництві дитячої літератури з’являється видання для середнього та старшого шкільного віку – Тарас Шевченко «Поеми» з малюнками народного художника УРСР І.С. Їжакевича та Ф.С.Коновалюка. Видання, в гарній коленкоровій палітурці з кольровим портретом Тараса Шевченка. Серед сторінкових ілюстрацій - репродукція роботи Федора Коновалюка «Катерина» - найемоційніший, загострений до болю, до нестерпного відчаю твір. Робота є власністю музею, експонується поряд на виставці. Образ Катерини художник писав багато разів, відомо 200 його рисунків і картин на цю тему. Дослідники визначають, що творчість художника є національною у всіх аспектах. Взагалі ж Федора Коновалюка вважають одним із найліричніших пейзажистів України. Його пейзажі - це краєвиди конкретної (впізнаваної) місцевості, пори року, погоди і навіть конкретного часу дня. Для художника краса існує в кожній миттєвості. І кожна картина концентрує в собі високий духовний злет, прорив через буденність, байдужість, зневір’я.

Багатотиражні ілюстровані видання були підготовлені до 100-річчя з дня смерті (1961 рік) та 150-річчя з дня народження (1964 рік) поета. На виставці - «Кобзар» 1960 року «Державного видавництва художньої літератури» з 19-ма ілюстраціями найвідоміших  художників: Василя Касіяна, Михайла Мікешина, Опанаса Сластіона, Івана Їжакевича, Михайла Дерегуса, Іллі Рєпіна, а також Тараса Шевченка. Того ж року, вже до іншої події, до декади української літератури та мистецтва у Москві надруковано «Кобзар в ілюстраціях цих видатних художників, тільки в меншому форматі.

Ювілейного 1964 року побачило світ великоформатний «Кобзар» у яскравій суперобкладинці. Це видання - плід колективних зусиль великої групи художників. На окремих аркушах - офортні ілюстрації відомих майстрів та їх учнів: Анатолія Базилевича, Бориса Гінзбурга, Ганни Горобієвської, Михайла Дерегуса, Георгія Зубковського, Василя Касіяна, Володимира Новиковського, Валерія Панфілова, Івана Принцевського, Миколи Родіна, Євгенії Рябової-Шевченко, Євгена Соловйова, Іван Філонова, Георгія Якутовича. Заставки і кінцівки виконані пером художниками В. Панфіловим та В. Новиковським. Зазначимо, що саме у цьому святковому «Кобзарі» всі поетичні твори Тараса Шевченка було надруковано без скорочень і змін, що було на той час рідкістю. Поряд - «Малий Кобзар : Вибрані поезії для дітей» популярне видання 1969 року з ілюстраціями вищеназваних художників. Оформленням книги  займався Анатолій Базилевич.

Значний внесок у мистецтво ілюстрування творів Т. Шевченка першої половини ХХ століття зробив один з найвидатніших українських графіків Василь Касіян. Для художника шевченківська тема була однією з провідних у творчому доробку. Вже 1934 року в Харкові до 120-ї річниці з дня народження поета вийшов «Кобзар» з малюнками художника та в його оформленні. Ілюстрації відзначаються високою художньою культурою. У роки війни художник працює над новим циклом, роботи з якого частково прикрасять „Кобзарі”, що вийшли  1954 і 1961 роках. На нашій виставці - «Кобзар» 1976 року видавництва «Дніпро», в ілюструванні, оформленні та підготовці якого востаннє брав участь майстер. Цей подарунковий «Кобзар» став підсумком Шевченкіани видатного художника. Видання ошатне, в суперобкладинці, з орнаментованими форзацами, з великими портретами Т. Шевченка на титулі і супері, і нарешті, з 60-ма кольровими сторінковими і текстовими малюнками. Ось як про нього пише у післямові до іншого Касіянівського видання Ярема Гоян: «І хоча готував книгу вісімдесятирічний художник, вона вся була просвітлена духом молодості – від пречисто-білої суперобкладинки з постаттю молодого Тараса над Дніпром до найменших заставок з квітучими гілками і веселістю барв.» У фондовій збірці п’ять примірників даного видання; в одному з них, на розгорнутому титулі знаходимо автографи відомих літераторів, серед яких впізнавані розписи Павла Загребельного, Леоніда Большакова, Марії Коміссарової, інших. На полиці - невеликий за розміром, в коленкоровій палітурці з автопортретом Шевченка - «Кобзар» 1983 року видавництва «Радянська школа», який також проілюстрований роботами майстра. 1998 року видавництво «Веселка» знову друкує сувенірний «Кобзар» в ілюстраціях В. Касіяна. Крім вже відомих робіт з попередніх видань, в ньому вміщено близько 30 портретів і зображень Тараса Шевченка, що були виконані митцем в різний період і різними техніками. У післямові до видання про життя і творчість Василя Касіяна, автор статті Ярема Гоян оцінює мистецьку Шевченкіану художника як явище монументальне в світовій культурі.  Зокрема, він пише, що в 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка, саме Василю Касіяну за подвижницьку, одержиму працю, результатом якої стали пять великих циклів ілюстрацій і оформлень до «Кобзаря», серія портретів Шевченка, десятки станкових творів, цикли плакатів, цикли газетних і журнальних малюнків, ілюстрації до книг Оксани Іваненко, Степана Васильченка, наукових розвідок, книги «Мистецтво Тараса Шевченка», впорядкування академічного видання чотирьох томів в пяти книгах мистецької спадщини геніального поета, першому з українських художників було присуджено Шевченківську премію. Зазначимо, що повна Шевченкіана Василя Касіяна зберігається в музейній скарбниці, а саме естампи та оригінальні твори в техніці туш, перо, акварель, олівець.

До 170-річчя з дня народження Тараса Шевченка видавництво «Дніпро» 1984 року підготувало видання з ілюстраціями та в оформленні заслуженого діяча мистецтв Олександра Данченка. Всього ж, в різні періоди творчості, майстром створено близько 50-ти офортів з Шевченкіани в техніці високого друку - лінориту і деревориту, тим самим даючи власне прочитання багатьом раніше не ілюстрованим творам. Особливо хвилювали художника жіночі образи. В аркушах до «Причинної», «Катерини», «Титарівни», «Марини», «Неофітів» майстер тонко розкриває психологічний стан героїнь. Мистецтвознавець Неллі Присталенко зауважує: «Єдиним порухом, плинними лініями одягу, тужливим нахилом голови Данченко передає щімку гіркоту роздумів поета, наприкінці його життя, про неіснуюче жіноче щастя». Суперобкладинка книги також оформлена роботою художника. Офорти майстра, які пройшли видавничий процес були придбані музеєм у автора, частина творів - подарована ним. 1988 року у видавництві «Дніпро», в ошатній серії «Бібліотека української класики» вийшов «Кобзар» меншого формату в ілюстраціях Олександра Данченка.

Володимир Куткін ще в 1960-ті роки почав працювати над ілюструванням поезій Шевченка в техніці ліногравюри, а вже у 1980-тих, шукаючи нові можливості продовжив роботу над ілюстраціями в інших техніках - вугільним олівцем та літографії (асфальт). На полиці - «Кобзар» з ілюстраціями художника, що побачив світ у видавництві «Дніпро» 1986 року. У книзі 74 сторінкові, розгорнуті та заверстані в текст ілюстрації. Суперобкладинка прикрашена портретом Шевченка роботи художника. На сторінках «Кобзаря» постають величаво-урочисті, сповнені роздумів та внутрішніх переживань образи Шевченкових героїв. Графічним роботам народного художника України Володимира Куткіна притаманні монументальність, стриманість і виваженість композиції.

 Видавництво «Преса України» 1992 року та видавництво «Просвіта» 1993 випустили подарункові видання «Кобзарів» з великою серією ліногравюр Василя Лопати. Василь Лопата народний художник України, автор нових українських грошей та обкладинок загального і дипломатичного паспортів України, Лауреат Шевченківської премії 1993 року за ілюстрації  до «Кобзаря». П’ять років, з 1987 по 1992, присвятив майстер цій роботі. Інший лауреат Шевченківської премії, народний художник СРСР Михайло Дерегус тоді так сказав про свого учня: “…він (Лопата) — глибокий психолог і знавець народної душі, народного характеру, бо сам - частина цього народу. Його любов до України, до національного - не поза, не ідея, не умоглядний висновок, а пристрасть, поклик душі, натхнення”. Ілюстрації - класична тонова гравюра, в якій цілі калейдоскопи подій, теперішні та ретроспективні. Художник розділяє їх за тональним вирішенням - сучасне більш насичене за тоном, минуле - світле й прозоре. В одному аркуші можна прочитати сюжет усієї Шевченкової поезії і відчути емоційний настрій кожного епізоду. Ілюстрований «Кобзар» Тараса Шевченка - одне з найвагоміших мистецьких звершень майстра. Це чудове видання надзвичайно високого художнього рівня як глибиною інтерпретації Шевченкових текстів, так і якістю поліґрафічного виконання. Книга великоформатна; суперобкладинка і форзаци оформлені гравюрами майстра, на фронтиспісі – портрет Тараса Шевченка на повний зріст, загалом видання містить - 113 текстових, сторінкових (полосних і розворотних), ілюстрацій і малюнків- заставок.

До створення образотворчої Шевченкіани долучається київський оригінальний художник Валентин Гордійчук. У 1980-ті він працює над оформленням «Кобзаря», який згодом, 1989 року буде випущений в Москві видавництвом «Книга». Своєрідна експресивна манера художника в стилі українського бароко викристалізувалась у процесі творчих пошуків митця. Особлива гама з домінуванням жовто-червоного кольору створює в ілюстраціях ефект сяйва, нереальності буття та містифікації. Художник проілюстрував поеми «Гайдамаки», «Наймичка» та «Катерина», до кожної з яких виконав по два малюнки на сторінки й на розгортки. Композиція кожного твору нагадує театралізоване дійство з ілюзорними декораціями, в якому кожен герой талановито грає свою роль та передає глибину різних людських почуттів.

У київському видавництві «Веселка»  у 1980-х і на початку 1990-х років виходять видання творів Тараса Шевченка в ілюстраціях Олександра Івахненка. Оформленням книг займався художник Володимир Юрчишин. 

Олександр Івахненко належить до плеяди найталановитіших українських майстрів книжкової графіки. Митець глибоко цінував українську культурну спадщину, літературу, народні пісні, обряди. Напевно, саме тому головна тематика творчості майстра - Шевченкіана. В узагальнено-декоративних графічних творах художника добре відчутний вплив народних примітивів, іконопису. Ілюстрації вирізняються багатоплановістю та панорамністю. До збірки вибраних поезій Шевченка для дітей «Садок вишневий коло хати» (1982) майстер створює низку ілюстрацій у техніці кольорової ліногравюри. У графічних аркушах до видань «Поеми» (1984) та «Поезії: в 2-х томах» (1988) митець використовує темперну техніку. Майстерно виконані ілюстрації художника не залишилися непоміченими. За «Садок вишневий коло хати» автор отримав Диплом лауреата Республіканського конкурсу мистецтв «Молоді голоси», за «Поеми» нагороду Міжнародного конкурсу-виставки оригінальних ілюстрацій у Братиславі. 1989-го, за ілюстрування творів українського поета Олександр Івахненко отримав Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Чотири роботи художника, створені за мотивами поеми «Катерина» представлені в експозиції музею.

1994 року видавництво художньої літератури «Дніпро» надрукувало «Кобзар» Тараса Шевченка з ілюстраціями Івана Марчука, які являли собою цілий малярський цикл до творів великого поета. Доля цього циклу – унікальна. Іван Марчук планував створити величну епопею зі ста полотен, яка б за кількістю робіт і за оригінальним художнім задумом не мала б аналогів. У першій половині 1980-х рр. на Тарасовій горі відбулося кілька персональних виставок митця. Відтоді розпочалася багатолітня співпраця художника з музеєм, у результаті якої сорок один твір знаменитої «Шевченкіани» стали нашим надбанням, стали гордістю фондової колекції. Сьогодні чотири картини Івана Марчука представлені в постійно діючій експозиції. Характеризуючи свій творчий процес над роботою, художник акцентує на тому, що не слідує шляхом буквального ілюстрування поетичних рядків, а передає духовну напругу великої Книги. В ілюстраціях майстра вся палітра емоційних переживань, душевних поривань, філософських роздумів шевченківських героїв. Ще у 1989 році Дмитро Павличко у статті «На Марчукових полотнах» відзначає особливість художньої мови митця: «Марчук явив нам свого Шевченка, не подібного на Шевченка Сластіона чи Касіяна, але саме тим і цікавого. Була ще, мабуть, у художника мета показати, що «Кобзар» - це вже не книжка, а плоть землі нашої. Тріщини, які пробігають через долоні, одяг, бандури, чола Шевченкових персонажів, нагадують тріщини у висохлому від суховію чорноземі. Відчувається спекотна суша землі, але і її родючість, непохитність і незнищенність… Він змушує нас іншими очима прочитати Шевченка, по новому осмислити і в собі зміцнити його філософський дух».

До 190-річчя від народження Тараса Шевченка видавничий центр «ПРОСВІТА» випустив «Кобзар» в ілюстраціях Володимира Гарбуза. Рідкісний формат, кольоровий шрифт, сучасний дизайн і, звичайно, численні ілюстрації, яким притаманні, за висловом науковця Л. Парійської (Музей книги і друкарства України) «...символізм і новизна графічної стилістики, фантастичність і модернізм...» , роблять видання по-справжньому вишуканим. Нагадаємо, що вся книга - палітурка, форзаци, шрифт, ілюстрації - витримані в зеленувато-оливковій кольровій гамі. На розпашних титулі і шмуцтитулах - портрети Шевченка різного віку. В своєму інтерв’ю для сайту «Портал Шевченка» художник зазначив, що роботу над ілюстраціями, яка тривала майже два десятиліття, розпочав ще в студентські роки. Мистецькими засобами майстру вдалося здійснити свій задум – спонукати читача до сучасного прочитання поезії Кобзаря і сучасного бачення самого образу генія. У фондовій колекції музею зберігається монументальне полотно  Володимира Гарбуза «Катерина»,  а також акварельні ілюстрації до поеми «Марія».

Натхненно виконував свою роботу до Книги над книгами Микола Стороженко. У видавництві „Дніпро” 2004 року з’явилось це справжнє диво. У короткому вступному слові директор видавництва Володимир Войтович згадує: «Наприкінці літа 1994 року, перебуваючи в Києві у майстерні Миколи Андрійовича Стороженка, я замовив йому цикл графічних творів до «Кобзаря» Тараса Шевченка з коментарями художника... Можу стверджувати: не було жодного дня, щоб майстер не працював над цією художньою епопеєю». Про свою титанічну роботу автор напише на сторінці у facebook 1 березня 2011 року: "Кобзар" Тараса Шевченка для мене - книга священна. Більше 18 років я працював над цим виданням.Тож цей "Кобзар" звірений моїм життям, думкою і сумлінням. Минуло 169 років після першого видання "Кобзаря", а видання 2004-го року, здійснене у видавництві "Дніпро",- перше, що без цензури. Цензором була моя душа... мій метод - не ілюстративний, а чуття внутрішнього Духу і ладу творів поета.Тому виявилась потреба ... увінчати художній образ словом, у формі ессе. Для мене Тарас Шевченко як Мойсей, Гомер чи Леонардо да Вінчі - земна людина з величним, неземним духом. І душею, в якій вся Україна і весь Світ... Я і всі ми, його діти, знайдемо в думах глибоких "Щиру правду". І сповідаємось у правді перед Великим пророчим словом "Кобзаря". І я, Микола Стороженко, сповідаюсь.»

2011 року у видавництві «Грамота» виходить грунтовне видання «Мій Шевченко» з надзвичайно якісно надрукованими художніми творами Миколи Стороженка (Шевченкіана майстра складається із 42-х окремо створених композицій), текстовими коментарями і фрагментами з «Кобзаря». Цей альбом - явище в новітній історії та культурі України, в ньому вбачаємо модерний синтетичний підхід автора у трактуванні і розробці новітньої книги. В березні цього року в Національній академії мистецтв України відбулась презентація великоформатного перевидання мистецького альбому «Мій Шевченко» дійсного члена (академіка) Національної академії мистецтв України (НАМ України), академіка-секретаря відділення образотворчого мистецтва НАМ України, народного художника України, професора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, керівника навчально-творчої майстерні живопису та храмової культури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Миколи Андрійовича Стороженка. Сподіваємося, що в недалекому майбутньому ця книга стане окрасою нашої колекції.

Оригінальне трактування, позначене рисами символічної монументальності образів Шевченкових поезій, здійснила львівська художниця Софія Карафа-Корбут у ліногравюрах до „Кобзаря” 1967 року. Невеликим накладом у київському видавництві «Дніпро» вийшло сувенірне видання із частиною ілюстрацій мисткині, яке згодом репрезентувало українське книговидавництво на Міжнародній книжковій виставці в Канаді. Наш музей є щасливим власником оригінальних графічних робіт художниці. Ініціатором придбання ліногравюр була головний хранитель музею Г.І. Манжара. Отримавши згоду від автора, було вирішено віддрукувати всю Шевченкіану майстрині - 70 естампів, які тепер зберігається у фондосховищі.

2011 року видавництво «Каменяр», зважаючи на наявність у нас повного комплекту в ідеальному стані, звернулось з проханням надати можливість зробити копії робіт для перевидання «Кобзаря». Під час презентації цього видання директор видавництва Дмитро Сапіга зауважив, що у Львові й загалом у Галичині «Кобзар» Тараса Шевченка не видавали впродовж 50 років. Книгу готували в «Каменярі» 15 років, вийшла вона без цензури і з повним циклом графічних станкових робіт (окремі з них мають понад 2 метри висоти), що їх ще у 1960-ті роки підготувала видатний графік Софія Караффа-Корбут. Згодом у тому ж році, накладом у дві тисячі примірників, видання було повторено у повноколірному варіанті: в суперобкладинці з роботою художниці «Зоре моя вечірняя», з розпашним ілюстрованим титулом, з репродукцією автопортрета Шевченка 1840 року на фронтиспісі та з 66-ма ілюстраціями. В передмові до видання - доповідь Дмитра Донцова, виголошена на Шевченківській академії в Торонто 9 березня 1950 року, в післямові - статті доктора філологічних наук Михайла Гнатюка «Кобзар» Тараса Шевченка у графіці українських мистців», мистецтвознавця Богдана Гориня «Графічна шевченкіана Софії Караффи-Корбут», мистецтвознавця Христини Саноцької «Подвиг в ім’я мистецтва» про творчість художниці. Видання містить також декілька репродукцій художніх творів Тараса Шевченка.

На виставці - перевидання унікальної великоформатної книги, що було здійснено 2011 року видавництвами «Дух і Літера» – «Майстер книг». Це вже друге видання (перше - 2009-го) «Кобзаря» в ілюстраціях Василя Седляра 1931 року. Тексти подано за останнім академічним виданням творів Тараса Шевченка, оформлення - в точному відтворенні художньо-композиційної цілості видання 1931 року з ілюстраціями Седляра. Видання вийшло (і представлено у вітрині)  у двох варіантах: в сучасній м’якій ледериновій палітурці з фрагментом роботи митця сріблом і в подарунковому форматі - у футлярі з кольоровими репродукціями ілюстрацій художника. В другому варіанті книги в післямові - стаття Артура Рудзицького «Ілюстратор «Кобзаря» Василь Седляр: Доля майстра та його твору». Це одна з найповніших нині розвідок про життя і творчість українського графіка з документами, спогадами, рідкісними фото. Крім того у рубриці «Біографічні довідки» - подано статті про фактичного редактора видань «Кобзарів» 1931, 1933 років – мистецтвознавця, перекладача, поліграфіста Володимира Вайсблата (виступив під псевдонімом Олександр Гер), а також автора коментарів Михайла Новицького, що був засуджений до п’яти років виправно-трудових робіт, автора франкомовної післямови Івана Миронця, розстріляного у грудні 1937 року та автора передмови – Андрія Річицького, який був засуджений до розстрілу 1934 року.

Ілюстрації до Шевченкового «Кобзаря» - головної праці Василя Седляра - були створені у період з 1929 по 1931 роки і по виході книги (з 54 чорно-білими ілюстраціями), відразу викликали захоплені відгуки у вітчизняній та закордонній пресі. Ще навіть у травні 1930 року, за рік до виходу першого видання, газета «Харківський пролетар» писала: «Седлярівські ілюстрації справжній пам’ятник творчості поета та великий вклад до нашої художньої культури. [...] Робота ця - вражає епічністю, широким показом теми та проникненням у настрій цілого твору. Всі 75 малюнків Седлярівського «Кобзаря» являють собою таке ж органічне ціле, як і «Кобзар» Шевченка». Друге видання «Кобзаря» із 62-ма ілюстраціями, 18 з яких були кольоровими, було здійснено до 120-річчя від дня народження Шевченка 1933 року. А 1937 року обидва наклади були вилучені з бібліотек та книгарень і знищені, і тільки лічені примірники збереглися в приватних колекціях та музеях. Художника Василя Седляра разом із Михайлом Бойчуком та Іваном Падалкою розстріляли у липні місяці того ж року, в Києві в будинку колишнього Інституту шляхетних панянок у день виголошення йому сфальсифікованого вироку: за належність до національно-фашистської організації. Весь доробок художника – монументальні композиції, графічні аркуші, живописні полотна - знищили: зафарбували, виламали зі стін, спалили, пошматували. 1958 року Верховний Суд СРСР реабілітував Седляра, але тільки наприкінці 1980-их років стала відомою страшна правда. Тоді ж почали з’являтися об’єктивні публікації про художника. Про його ілюстрації до «Кобзаря» колекціонер І. Диченко писав: «У багатьох ілюстраціях Седляр пронизує композицію духом експресії, шукає кульмінаційні епізоди. Його графіка близька до народної манери малювати квачем: кожний доторк до паперу не пестить його, а наче б’є, залишаючи не аморфну «солом’яну» лінію, а виповнені напруженням штрихи. У цей спосіб ілюстратор досягає образності, означеної буквально аскетично скупим малюнком, часто начеркового плану. […] У малюнках до «Кобзаря» виявилася дуже суттєва риса В. Седляра – його європейський рівень як графіка. Зазначимо, що тираж першого - 1931 року видання – 5000, другого - 1933 року– 10000 примірників. У музейній колекції зберігаються три «Кобзарі» 1931 року, один - 1933. В одному примірнику 1931 року передбачливо замальовані імена упорядників.

У Львові на міжнародній книжковій ярмарці нове видання «Кобзаря» в ілюстраціях Василя Седляра отримало персональну відзнаку Президента Форуму видавців Олександри Коваль.

У ювілейному 2014 році  у видавництві «Піраміда» побачило світ двомовне українсько-англійське видання «Кобзаря», проілюстроване графікою відомих львівських художників Володимира Лободи і Людмили Лободи. Нові англомовні переклади творів Тараса Шевченка підготував знаний український вчений і перекладач, професор Університету штату Пенсильванія Михайло Найдан. Палітурка книги, форзаци, титул оформлені роботами художників. Видання містить 33 чорно-білі графічні ілюстрації виконані в стилі нонконформіських течій в сучасному українському образотворчому мистецтві.

 Нещодавно фондова збірка поповнилась ювілейним, надзвичайно яскравим літературно-художнім виданням «Кобзар» і Україна» (2013) львівського видавництва «Апріорі». На виставці  представлено два варіанти книги: в твердій палітурці з кольоровими ілюстраціями і в м’якій обкладинці з чорно-білими. Автор концепції видання - директор  видавництва, письменник Юрій Николишин. Текстова частина надрукувана за перевиданням «Кобзаря» 1940 року, що його було здійснено Шевченківським національним заповідником. У книзі - слова подяки музею за співпрацю. Вступну статтю підготував Євген Сверстюк. Ошатне видання проілюстровано репродукціями полотен класиків українського мистецтва і класиків російського мистецтва, що зображували українську дійсність, а також роботами наших сучасників: Василя Тропініна, Василя Штернберга, Льва Жемчужнікова, Івана Соколова, Костянтина Трутовського, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Івана Їжакевича, Опанаса Сластіона, Миколи Пимоненка, Петра Левченка, Тараса Шевченка, Володимира Орловського, Миколи Мурашка, Івана Труша, Миколи Івасюка, Тетяни Яблонської, Альберта Ерделі, Федора Кричевського, Катерини Білокур, Івана Лисенка, Віктора Стогнут.

Отже, увазі відвідувачів Шевченкового дому запропоновано одну з найцікавіших підбірок  книжкової Шевченкіани, а саме, - видання ілюстрованого «Кобзаря» у період з 1913-го по 2014 роки.

Ірина Батеровська, зав. сектору книги.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова