Персональна виставка Івана Фізера „Мелодія отчого краю”.

v23-1

v23-2

v23-3

v23-4

v23-5

v23-6

v23-7

v23-8

v23-9

v23-10

З 21 серпня по 16 вересня 2014 року на Тарасовій горі триває персональна виставка Івана Фізера (м. Черкаси) „Мелодія отчого краю”.

Хранителі Шевченкового дому щиросердечно запрошують до вистакової зали. Вихідні – понеділок, віторок.

Іван Васильвочи Фізер народився 1953 року в селі Лопушанка Свалявського району на Закарпатті. Закінчив Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва, а  у 1980 році – Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва з відзнакою. Відтоді живе і працює в м. Черкаси. І. Фізер - член національної спілки художників України, відповідальний секретар Черкаської організації НСХУ, професор, викладач кафедри образотворчого мистецтва ЧНУ ім. Б. Хмельницького.

Художник успішно працює у графіці, живопису, скульптурі, монументально-декоративному мистецтві. Тематика робіт охоплює народні звичаї і вірування далекого минулого, бурхливе сьогодення, біблійні сюжети, шевченківську тематику, відтворює образи сучасників і доповнює їх. У виставковому залі представлено чотири графічні серії: „Шана предкам”, „Родина”, „Метаморфози сучасності”, „Чолом тобі, Дніпре!”. Також шанувальники мистецтва можуть оглянути більше двадцяти  скульптур.

Іван Фізер - художник надзвичайно різноплановий. Його талант блискуче виявився у створенні різноманітних панно, в оздобленні інтер’єрів будинків культури, шкіл, палаців одружень та інших суспільних закладів. Ним створені іконостаси в Іллінській церкві села Суботів Чигиринського району, а також у Стеблеві, Пастирському, в м. Біла Церква, та в  інших селах і містах  України. Іконостаси вражають філігранністю різьблення, відчуттям масштабу, і є воістину мистецькими звершеннями.

Герої графічних аркушів та живописних полотен художника –  сільські трударі, а також люди, милі його серцю  – бойки, лемки, гуцули: „На Івана Купілі” 2009 (пастель), „Чародій” 2009 (пастель), „Лісоруби” 2007 (пастель) „Будують дім” 2007 та ін. З особливою ніжністю і любов’ю митець зображує батьків – „Няньо” 2009 (пастель) і „Мама” 2009 (пастель). Вражає музикальність цих аркушів, побудована на гармонійних лінійних і тональних ритмах. Захоплює сміливість вписаності постатей у канву композиції, а також їхнє домінуюче місце у творі. Це беззаперечна ознака того, що митець глибоко засвоїв знамениту бойчуківську традицію, а відтак сформував власні й дуже виразні декоративні компоненти. Вони наповнюють творчість художника монументальністю і філософським сенсом, та є візитою карткою його власного і неповторного „фізерівського” мистецтва.

В акварельній серії „Шана предкам” митець показує себе, як майстер, що вміє підкорити складну техніку акварелі чіткому малюнку і, разом з тим, зберегти їх живописну чарівність: „Солять капусту” 2008, „Щедра осінь” 2006, „Тіпають коноплі” 2009 та ін. Репрезентований графічний доробок яскраво демонструє поєднання західноукраїнських і наддніпрянських традицій у роботах митця, внаслідок чого проступають своєрідні риси і особлива стильовість, притаманні лише Івану Фізеру.

Скульптури митця яскраво демонструють образні і духовні пошуки майстра. Художник добре розуміє і вівдчуває дух часу. Він патріотично усвідомлює, що народне єство живе у перебігу історичного поступу та взаємодії колишніх, сущих і прийдешніх поколінь. Філософія творчості Івана Фізера виявляється у переплітінні епічної героїки і романтики, життєдайної енергії й драматичних реалій воєнної звитяги. Це - вічний оберіг українців, проявлений у образах дідусів, бабусь, жінок, матерів, запорожців, бандуристів. Це - основа основ. Дух нашого часу виражений у композиціях „Слава предків” 2003 (дерево), „Обереги степу” 2006 (шамот), „Ті, що спізнилися” 2009 (дерево), „Дорога до успіху” 2009 (дерево); далека минувшина в композиціях „Реквієм” 2008 (дерево),; тема материнства в „Яблунці” 2000 (бронза), „Розмова” (шамот). Діапазон авторського трактування образів доволі широкий – від майже реалістичного до цілком узагальненого, в якому переважають декоративні засоби формотворення: „Годувальниця” 2003 (шамот), „Тайна буття” 2000 (дерево, левкас). Якраз у пластиці І. Фізера відобразилися традиції Закарпаття, і саме їй притаманні такі своєоідні національні риси, як органічне поєднання реального і висимлу, глибинної філософічності і щирого ліризму.

 

 

Співпраця І.В. Фізера із ШНЗ і доля його творів у колекції нашого музею

 

Сьогоднішня ювілейна виставка на Тарасовій норі – це вже третя за ліком творча співпраця художника із нашим заповідником. Вона має ліричну назву „Мелодія отчого краю” і присвячена рідному Закарпаттю. Перша ж персональна виставка Івана Фізера у Шевченковому домі відбулася сімнадцять років тому - теплої пори 1997 року. Відтоді зв’язки Івана Васильовича з Тарасовою горою тільки міцніли.  Тоді виставку Івана Фізера оглянуло більше 28 тисяч відвідувачів. Після цієї виставки до фондів музею потрапило олійне полотно „Страж всесвіту”, створене у 1996 році, а також скульптура „Повернення” (1990р., шамот, солі). Вийшовши з-під крила свого творця, ці твори стали власністю музею і отримали нову долю. Вони не лише зберігалися у затишку музейного сховища, але бували на виставках, ними захоплювалися глядачі, і гордилися ми – музейні працівники.

Ось деякі документальні відомості з матералів наукового архіву Шевченківського національного заповідника та із спогадів моїх колег:

У червні 1999 року на Тарасовій горі відбулася виставка „Скарби Тарасового дому”, яка була присвячена 60-річчю меморіалу на Тарасовій горі. Її оглянуло 11тис. відвідувачів. Скульптура І.В. Фізера „Повернення” (1990р., шамот, солі) експонувалася на цій виставці.

Наприкінці того ж року з переходом у третє тисячоліття було організовано виставку з фондової колекції музею до 10-ліття надання заповіднику статусу національного. І знову експонувалися твори Івана Васильовича – скульптура „Повернення”(колона №7) і картина „Страж всесвіту” (стенд №4).

Особливо цінною була його підтримка у підготовці й проведенні Всеукраїнських пленерів „Тарасова гора - 2000” і „Тарасова гора – 2006. „Гори мої високії...” Про це із теплотою згадує й сьогодні Надія Василівна Долгіч, котра розробляла на той час нову форму роботи – художній пленер. У пленері „Тарасова гора 2006. „Гори мої високії...” Іван Васильович був безпосереднім учасником. Він тоді плідно працював, і  подарував до нашої фондової збірки дві живописні картини, котрі експонувалися на підсумковій виставці пленеру у готелі „Тарасова гора”, це було 13 жовтня 2006 року (оглянуло близько 100 чол.).  Одна з подарованих картин називається  „Вид на канівські гори з лівого берега Дніпра”, а інша -  „Дві тополі. Пилипенкова гора”.

У травні – червні 2007 року за участю І.В. Фізера було орагнізовано та проведено виставку „Гори мої високії...” за результатами обох мистецьких пленерів. Ця акція проходила в Черкаському обласному художньому музеї. І там знову еспонували картини художника з нашої колекції. Тоді у обласному центрі виставку оглянуло більше 2 тис. осіб.

А вже восени ця ж виставка в творами художника побувала у м. Кам’янка Черкаської області, у Державному історико-культурному заповіднику, де її побачило більше півтисячі шанувальників прекрасного.

Наступного 2008 року ця ж підбірка експонувалася на шевченківські дні у Каневі в музеї декоративно-прикладного мистецтва (переглянуло виставкову експозицію близько 500 чол.). Нагадаю, що о тій порі приміщення музею було на реконструкції, тому виставку проводили у центрі міста у співдружньому нам музейному закладі. 

До речі, Іван Васильович свого часу дуже допоміг нашому музею у придбанні допоміжних матеріалів (мова йде про паспарту для експозиційних творів) під час оформлення нової експозиції музею.

Отож, роботи Івана Фізера багато разів залучалися до виставкових проектів. Найбільш пам’ятними за останній час є наступні: це резонансна виставка міжнародного значення „Тарасова гора в образотворчому мистецтві” (березень 2012 року, місце проведення – виставковий зал Російського центру науки і культури у Києві, оглянуло виставку близько 400 осіб); там було представлено роботу І. Фізера „Дві тополі. Пилипенкова гора” (п.о., 2006р.).

І, зрештою, два місяці тому скульптура „Повернення” експонувалася у другій черзі ювілейної виставки „До Шевченка крізь час та кордони” (свято Трійці – 08.06.2014р.), яка відбулася у нашому виставковому залі №1. Тоді цю вистаку оглянуло 120 спеціально запрошених гостей з усіх куточків України, також були гості за-за кордону.

Таким чином,  до сьогоднішнього дня колекція заповідника мала у своїй власності чотири роботи художника – одну скульптуру і три живописних полотна. За приблизними підрахунками, твори Івана Фізера з колекції Шевченківського національного заповідника оглянуло близько 32 тис. людей.

Сьогодні автор вже зробив нам щедрий подарунок – це авторський повтор великоформатного авкарельного твору „Думи мої, думи...”.

Тепер у нашій колекції є і скульптура, і живопис, і графіка Майстра.

Завідувач сектору виставок

Шевченківського національного заповідника

Тетяна Матлах

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова