Виставка «Вічний, як народ»

v18-2 v18-1

v18-3

v18-4

v18-5

v18-6

v18-7

v18-8

v18-9

v18-10

В науково-дослідному відділі «Народне декоративне мистецтво Канівщини» Шевченківського національного заповідника відкрито ювілейну 50 персональну виставку «Вічний, як народ» заслуженого майстра народної творчості Ніни Гончарук з міста Хмельницького

Народилася у 1949 р. в селі Видошня Ярмолинецького району на Хмельниччині. В роду Ніни Іванівни і по батьковій, і по маминій лінії були люди, які добре володіли ремеслом. Прадід шив чоботи, дядько був вправним ковалем, бабуся походить з давнього роду панів Терлецьких, де панночок з дитинства привчали до вишивання. Часи були скрутні, потрібно було дбати про родину, їжу, одяг. Дід власноруч зробив верстата і бабця Василина ткала полотно, рушники, доріжки, покривала. А потім зі смаком вишивала одяг, пошитий власними руками, і передала це вміння своїй дочці  мамі Ніни Іванівни.  Мати -  Євгенія Павлівна була швачкою-виготовляла одяг не лише для своєї сім’ї, а й друзів, сусідів. По війні в селі було важко, проте мама, купляючи задешево так званий “мірний клапоть”, фантазувала, вигадуючи своїм дівчаткам-донечкам такі фасони, щоб вони раділи і відчували себе впевнено. Це від мами  всі - майбутні Нінині вишивки-мережива, оздоби-декорування, які вона так само вправно буде робити, обшиваючи і прикрашаючи одяг власних донечок…

Батько  Іван Йосипович, пройшовши всю війну, побувавши у полоні в Освенцимі, повернувся з понівеченим здоров’ям, але духом не занепав.  Скільки пам’ятає Ніна Іванівна, весь час, що йому був  відмірений долею, ніколи не сидів без діла,   постійно щось майстрував, робив дітям різні іграшки-забавки, а ще вмів дуже гарно малювати… Можливо, саме від батька  передалось Ніні прагнення до рукотворної краси, яка змінить спочатку вид рукоділля, а потім від ремесла приведе до творчості. А ще передасться їй його добро і лагідна вдача, вміння любити, піклуватись і робити щасливими тих, хто поруч…

Отже генетична пам’ять предків стала в нагоді майбутній художниці, наділивши її творчими задатками.

Як творча індивідуальність вишивальниця почала формуватися з дитинства. Чудовий казковий світ вишивання настільки заполонив її з дитинства, що вишиваючи спочатку хрестиком рушники, серветки, простирадла, скатертини, блузи, у 12 років Ніна вже мала в набутку вишиту картину!

Потім на віку всього було: після закінчення Михайлівської середньої школи, навчання спочатку в Київському деревообробному технікумі за фахом "червонодеревець", потім закінчила Вінницький торгово-економічний інститут, працювала фінансистом. Проте голка з ниткою ніколи не випускалась з рук які творили все нові і нові вироби.

Ніна Іванівна є членом Хмельницької міської спілки жінок-художниць «Дивосвіт», а тепер є членом обласної Хмельницької спілки народних майстрів, також є членом молодіжної спілки митців народного та сучасного мистецтва, член спілки Всеукраїнською громадсько-творчого об’єднання «Ексклюзив» м. Київ, є членом спілки художників України «Золота палітра».

    Майстриня є активною учасницею  проведення виставок у різних містах країни.

Вишила серію архітектурних пам’яток Хмельницької області, провела виставку в Кафедральному соборі Києво-Печерської лаври «Православна Хмельниччина» до дня святкування 75річчя Блаженнішого Володимира.

На огляд  жителів та гостей Канева представлені натюрморти, пейзажі, квіткові композиції та роботи на релігійну тематику. Велику увагу у своїй творчості приділяє Шевченківській тематиці у творах «Реве та стогне Дніпр широкий», «Хлюпочуться качаточки», «Садок вишневий коло хати» та інші…

Перепробувавши багато технік і прийомів вишивання, Ніна Іванівна використовує різні шви: стебловий,  петельний, “рококо”, “солов’їне вічко”, “французький вузлик”, і, безперечно, гладь. Гладь вона полюбляє за те, що при вмілому поєднання кольорів, можна передати зображення так, як його бачить око.

Шиє художниця переважно шовковими нитками, застосовує муліне, бавовняні нитки,  для підсилення ефекту часом використовує люрекс, іноді акрил.

Художниця була відзначена багатьма дипломами, похвальними грамотами, подяками, грошовими преміями. Вона стала лауреатом конкурсу авторської вишивки «Барви України» у Національному комплексі «Експоцентр України» у 2007р. В грудні 2008р. Українська Рада Миру нагородила майстриню-художницю Почесною Грамотою Лауреат конкурсу «Золота голка України», у 2008році перемогла у номінації «Жінка року». Від Хмельницької облдержадміністрації нагороджена персональною стипендією на 2010 рік. До 20-річчя Незалежності України була надрукована в книзі “Успішна жінка України» 2011р.

Її роботи знаходяться у приватних колекціях багатьох країн світу.

Ніна Басиста - старший науковий співробітник 

Шевченківського національного заповідника 

фото Юрія Кардаша.

v18-11 v18-12
Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова