Микола Андрійович Стороженко. Інформація про митця з різних друкованих джерел. Початок

Якщо не „сучасне” –

То що з мистецтвом?

 

Микола Стороженко

народний художник України, академік

 v16-1Що є сучасне мистецтво? Прірва між мистецтвом сучасним і минулим чи інтеграл? Сучасне і минуле – єдиний ланцюг у колообігу культури. Допоки сприймаємо фатальність проблем зміни поколінь, на перший погляд, як невідворотність ознаки нігілізму, доти контрагенцію. „Сучасність” – природний вираз, здивована іронія – страх і безсилля поставити клеймо на тому, що відбулось своїми „новітніми” новаціями, на цілісність ланцюга творення – гордощі відчуження – це тимчасова агресія. І марно було б сподіватися на „зрощення” різних поколінь. Та у великому просторі творчого провидіння жодна новація не стане альтернативою: сучасне – минуле, фігуративне – абстрактне, з причини тотожності мистецтва. Те, що започатковує артмодерн, лише межа – екзистенція самоствердження „сучасного” з приміткою: йдеться про форму як першорядність буття мистецького – нігілізм же у світогляді – це ідея. Нігілізм набуває ґвалтівного духу (викинення енергії) на кожному етапі творення поняття „сучасність”.

Одні „сучасники” переосмислювали попередніх. Такі інтерпретації Пікассо на тему Веласкеса, К. Моне )”Інфанта”, „Сніданок на траві”). Інші, радикальніші, як Сутін, говорили: „Мистецтво Рафаеля, Тиціана...до смерті нудно...”, „...все, що було до мене, - тлінь...” І версії Френсіса Бекона (папська серія на тему Веласкеса), і дадаїсти, що вводять на виставки пивний туалет, - все ланка в часовому ланцюгу: Христос – Антихрист. „Я впевнений в одному, я хочу знищити, знищити, - волає Хуан Міро, - все, що існує в живопису...”, „вбити, - ґвалтує Міро, - мистецтво”. І залишається в ланці мистецького ланцюга, хоча руйнації дух відчувається...аура етики стає примарою, мистецький еквівалент зміщується, естетика набуває рис механіки і... – о чудо екзистенції! – динозавр воскресає. Чому б і ні – вньому казка краси! Воскресає – краса творення і в потворі – важливо бачити естетику під маскою, що бачила й сповідувала „Школа сміттєвих баків” (Нью-Йорк, 1908р.). питання „сучасності” ставив і геній Білле. Відкидав традиції – „Ти повинен бути повністю собою” – і не був: Фрейд добре брав напрокат і форму і світогляд – у Г. Клімта. „Мистецтво – це комунікація, - заангажований на популярності Енді Уорхол, - це засіб маніпуляції людьми”...і, все ж, прибирав „прищі”, малюючи свій автопортрет, як те, що „немає нічого спільного з нашою справжньою фізіономією”.

От і „сучасність” – притирання прищів (ностальгія дозрівання) на автопортреті „сучасності” – сутне долання нігілізму – все у рівновазі, закономірності. У вічності розчиняється „сучасність”... Цей феномен був і у Фідія, Леонардо, і в Паоло Учелло, Сурбарана був, але виважений у законі, а тепер: на конкурсах візуальних мистецтв („Ейдос”, 2006-2007) одна із груп заявляє: „...сучасне мистецтво – рух, життя, серцебиття, гострий розум” (замітка: а що – у Ван Гога цього не було?) і далі: „Мистецькі акції – провокації, під час яких відбудуться „публічні страти” старих мистецьких ідей”. Так що і Білле, і Голена, і Гіберті, й інших „старих” – до страти... Але і хіпі, і рокери старіють...хто б подумав!..

„Образотворче мистецтво”

№1, 2008

 

 

 

 

 

* * *

 

Сповідь

„Думки під склепінням”

(щодо мистецькості сакральних творів)

 

Микола Стороженко,

Народний художник України, академік, професор

 

v16-2 Вступ

Природно, що без мислення немає і думки, без чутливого дотику – видіння, без молитви – злету. Та є земна потреба: трудитись трудно. Тому все далі казане – то не опис трудного, а практичної роботи – втілення художнього й архітектонічно-стильового задуму всієї центральної частини храму „Миколи Притиска” (баня, барабан, паруси, чотири центральні стовпи), хоча скоріше це – опис-фіксація думок, котрі бджолами гуділи протягом довшого часу.

Цікаво було простежувати хід власної дії і дії зовнішньої (храм, ритуали, Дух Бароко, силу школи…). Все зачато з „нічого”. Як з „нічого” рождається конкретика, образ. Коли твір стає Твором. Отже, якщо етапи творчості (народження, юність, зрілість) пройдені, з'являється потреба опису їх, того, що відбулось. Тільки вже з „кінця” („зрілості”) і до народження, до першопричини.

Бароко

Йдеться не про аспект історії бароко, а про погляд практика: як саме через творчість іде процес прояву минулого в інтуїції сучасного художника. Той дух бароко вирував на цілому континенті, і я через два й більше століть йому відкрив душу, бо, думаю, те, що було, живе і в час комп’ютерних технологій.

Розквіт бароко (ХYІІ-ХYІІІ ст.) – доба пафосу наших козацько-визвольних воєн і час руїни. Його темперамент ширився горизонталлю текучої лави через поезію, архітектуру, музику, скульптуру, живопис. Вертикаль лицарського вогню харизматично живила Дух і мистецьку форму. Романтизована душа мистців сприймала дар харизми у своїх дематеріалізованих устремліннях. Споглядальні риси етносу медитативно викликали відповідні рівні духовності, занурюючись в генофонд віків. Бароко існувало, мабуть, і в культурі Трипілля. Бо коли б його, бароко, там не було, не було б воно осучаснене і в творчості Архипенка. Матриця бароко вічна. Змінюється в ньому, в різні епохи, лише часове забарвлення. Так романтизм бароко (Г. Сковорода, І. Мазепа, А. Ведель, Пінзель) ХYІІ-ХYІІІ ст. змінився до барокової сакральності у творах Архипенка, Богомазова чи метаморфозах сьогодні (Приймаченко, Іваненко). Далі барокова абстракція Малишків, Савченка, дух бароко Недайборща, Гуйди, Пилипенка, Солов'я, Химича та інші. „Провідники” нетлінності небесної матриці бароко, його вертикалі ліхтарем Діогена розкодовують таїну бароко і ширять його горизонталь необароко на вічній землі, зокрема на землі України.

Стан душі незмінний, змінний світогляд; стрій барокової душі, як на мене, чується і через модерні технології (комп’ютерна графіка). Можливо, суб’єктивізм доби Середньовіччя знову через об’єктивізм Ренесансу ширить свою реанімацію на вже складніших фантастичних технологіях нової цивілізації в нових умовах.

Ісихазм високого бароко. Актуальність цієї іпостасі очевидна. Прагматизм, приховане сатанинство увірвались до стін, іконостасів у святих храмах і творять зло в божих храмах, наносячи зло релігійній мистецькій культурі, православній вірі, нації. Забули подвижників-мистців, забули Аліпія, майстрів школи бароко, а разом і ті риси ісихазму, їм притаманні, чистоту творчості в психологічній схвильованості, не підвладній матеріалізації розуму. Творчість – це форма, дійство ірраціональної самодостатності. Форма зумовлена імпульсами-поривами у спогляданні світо уявного. Душа відкрита до без джерельного світла. Ель Греко, Пінзель, Приймаченко – різні художники. Чому їх харизма променить силою благодаті? Їхні душі незамулені. Ця безгрішність – спасіння. Спасіння для імені, нації, людства.

 

 

v16-3Таїна

Сильне враження, коли ти стоїш сам на сам з простором об’єму бані, перед чистою сферою. Ти весь наповнений видінням. Сфера – загадка. Кожний дециметр в напрузі – дуга в бажанні до прямої. Так лук – енергія, яка несе стрілу, благу вість. Простір бані сповнений енергії, руху.

Перед початком

В уяві пливли монахи-іконописці, які постом готували тіло до святої праці, молитвою очищали душу і „кликали” Дух. А далі Дама скін... син царедворця, високоосвічений богослов і філософ, творець церковного канонічного співу, ритуальних служб прийняв монашество, приніс в офіру все життя: „візьміть іго моє на себе” (слова Христа).

Долати пристрасті, шлунок підкорити Духу. Розум приборкати серцю. Коли розум шукає користь – душа в блуд. Через любов не знати втоми. Смиренність.

Думалось спонтанно, і це було природно. Виклик образів: Діоген, Ведель, Леся Українка, Василь Стус, сни, уява-виклик образів, екстаз, зосередження, моління – як хвилі настрою спостерігаються перед початком реалізації. Без внутрішньої підготовки об’єкт зовнішній не підкориться. Баня і до початку, до першого „удару” пензля, має приховану структуру-метафізику об’єму, в якій уже закодоване зображення. Сфера, простір вже чекають приходу творця. Хто він, хто в ньому – таїна. Або коли взяти уявну вісь (по виску) від центральної точки сходу. Від неї проведемо перпендикуляри-радіуси до сфери – утвориться трикутник. Крива по сфері – гіпотенуза. На уявно утвореній площині-трикутнику – код зображення. Ірреальне і реальне.

Присутність

Анахронізм?!

 ...Треба ж було прожити сімдесят років, щоб додати ще два роки під банею. Це, по-перше, дало мені ясність через відчуття. Що я є фізично-тваринна істота. Друге: дало усвідомлення себе: чую „тіло” душі. Третє: хитке, тремтливе, те, за що потрібно боротись. Є в мені (і в кожній людині) „Присутність” „Чогось”. Велика присутність. Це можна відчути кожному. Тільки за умови повної ізоляції. Абсолютна ізоляція. Таємні чуття астронавта Армстронга. Він першим ступив на поверхню Місяця і міг би повідать про незвичайну „присутність” в собі „третього”.

Микола Гулак (сучасник Т. Шевченка, слов’янофіл, Кирило-мефодієвець) математик, космолог саме в ізоляції (в тюремній камері) спрогнозував теорію, яка потім, через 30 років, була відкрита Ейнштейном, Флор енський називав себе учнем Гулака. А заради присутності в собі невимовного Стовпники свідомо пішли до офірування своїм єством.

Особливо вразливі ночі в храмі, під самою верхньою його точкою; сам на сам з банею. Неймовірна тиша і безмежна „просторінь”. Тільки висок, що всі 800 днів незмінно був підвішений (технічна необхідність) і по колу (радіус 15-20 см) коливався, як маятник – свідок коливання Землі, руху Всесвіту. Така наповненість (ночі0 збагачувала в свій час Ель Греко. У Рільке, поета, ці „присутності” ставали видіннями настільки, що він розмовляв з „третім”, як з ангелами.

Ізоляція – „пустота”. З цієї висоти („просторіні”) зачинаєш чути духовні потоки (хвилі0. Ці потоки, космічні, вміли виповідати сильні особистості, які творили релігії: Рама, Будда, Жерці, Христос. Хоча енергія хвилі об’єктивно іде для всіх, - всі ми, прості люди, лише відчуваємо їх дотик, присутність чи опіку. Дослідивши умови під банею та оглянувши мене, народний лікар Є. Гапон та кандидат медичних наук Ф. Здорик сказали: „Вам батьки дали хороші гени...без допомоги Бога Ви б не зробили „Трійці”. Лікарі добре сказали: „без допомоги Бога...”, бо лікар найвищий – Бог.

Для великих умів давності Боги були не що інше, як вираз ієрархії сил природи, її образів. Боги жили у свідомості людства, як виразники Всесвіту. В думках і серцях посвячених творців релігій була завжди ідея монотеїзму і чистоти духу.

 

v16-4Трійця

Природа художнього моделювання світо уяви – прадавня. Так, на землях України традицію „триєдності” (світу) відбито в ритуалах, знаках, в геральдичній символіці, а далі – в родових гербах, монетах. Зокрема, традиція тризуба надходить рівнобіжно з історією на землю України через Боспорське царство. Стає княжим (Володимир, Святополк, Ярослав та ін.) й релігійним символом. З запровадженням християнства в Києві тризуб становить історичний ідеал постійної ідеї – культурної, народної (символ нації), релігійної.

Триєдність світосприйняття українським народом є його потребою, природою. На відміну від інших народів і держав, наші служителі української православної церкви саме „Трійцю” розташовують в центрі храму, бані, як ознаку української відкритості, єдності, все любові. Над Києвом е „Трійця”, є захисники архангели, серед них Мисаїл в церкві Миколи Притиска.

Метафізика образу

Так випало. Приходить те, як себе тримаєш. Одного разу до мене, під склепіння, чудом залетів птах. Кажу про це вдруге. Давня ознака: її чекали будівничі, мозаїчисти Софії, Лаври. Я не чекав – стався випадок. Довго птах описував концентричні кола в просторі бані. Та оскільки інстинкт не дозволяв йому опуститись (воля була на 12 метрів нижче, де вікна барабана), знесилений птах впав на риштування. Я обережно тримав його, як диво. Пульс. Прохолода. Свіжість. В руках тримав небо, реальне повітря. Ця ознака підтвердила мою думку, що не постаті архангелів малювати (Гавриїл, Михаїл, Рафаїл, Уриїл), а подих космічного ефіру, що між складками, повітря, що між пір'їнами. До речі, так написаний архангел зі згортком неба в Кирилівській церкві. Можна було на цьому й завершити тему метафізики. Все ж ще трохи.

Як малювати того, кого ніколи не побачиш? Хто і як являє, коли ти твориш? Слово „схожий” як застосувати до розпису, ікони? „Невидимий, безтілесний неописаний, не образний” (Бог) є „найкращим митцем, а все суще виявляє себе низкою божих образів” (за Дамаскіним). Згідно з четвертим рядом іконки Дамаскіна, в цьому ряді сказано: „премудрість Божія просвічує крізь чуттєву оболонку тваринного”. Так досконале влаштування космосу згідно міри, числа та ваги засвідчує „промисел общій”, бо „якщо ніхто не є настільки нерозумним, щоб давати себе переконати , що випадковим кидком літер утворився весь виклад „Іліади”, чи щоб хтось допустив, щоб з випадкового збігу атомів могла виникнути гідна подиву будова світу” (Л. Ушаков). Образи, змодельовані божими „думками”, - „натуральні” й „супернатуральні”. Ці образи в свою чергу моделюють мистецьку іконку, бо це „мистецтво і є певним наслідувачем природи”, а митець від Бога кує в людських душах замінні субстанції речей. Стан художника підлеглий. Цей стан медитативний. Інтуїція душі поєднує видиму й невидиму природу і відкриває увірування в спасіння: „я путь, істина, життя”.

Так, художник – провідник, через зриме до першообразного. Сьогодні йде велика робота – відновлюються храми. Слід уважно поставитись до великих попередників, як Дама скін, сковорода, Пензель, Щирський, Руткович. До їхніх думок і настанов.

v16-5Баня

 У дитинстві, у рідному В’язовому, я бачив церкву...без бані. А в 1983 році, вже в Києві, церква Миколи Притиска також була без бані. Там. У довоєнних 1936-37 роках, - відкрите варварство, тут – наслідок хвороб часу. Та смерть подолала смерть. І в 1988 році церква Миколи Притиска засяяла хрестом на восьмигранній бані.

Восьмигранник – потенційно наближений до кола. Коло – образ завершений. Обличчям до Всесвіту. Квадрат кола – низ храму, земне, статика. Коло – дух, божество Квадрат – інтелект, екзистенція, видимість..., почесті. Коло – істина безначальності. Квадрат – ілюзія сущого. Платон сказав: „Провина на людині, котра обирає (квадрат)..., а Бог не винен” (баня).

...Два роки я прожив під банею. Та коли б не спілкувався з квадратом, час зупинився б. Птах, що злетів під баню церкви, кружляв доти, доки серце його тримало дух – дві години по колу, - і впав до моїх ніг. Коло життя птаха – небо. Коло бані для нього – лише концентричні горизонтальні рухи лету. Моє прощання з дворічним життям під банею було тяжким. Чотири доби прощався – звикнути до квадрата земного важко. Та людина вписана в квадрат залізно (Леонардо да Вінчі). А фізично, реально, що таке ситуація під склепінням – „мертва зона”, як говорить архітектор Рогожин.

Відсутність циркуляції повітря зимою – холод, влітку – задуха. Каніфоль в пензлях плавиться, втягування і концентрація всього, що відбувається в квадраті: кіптява, хімія, випари фарби... Сповідуються в гріхах, - все негативне (і добре0 повзе вгору. Я чув інколи несамовиті крики внизу. Казали, що всілякі люди приходять, церква не забороняє, аби виходили кращими, чистішими. Але спів хору, читання, служба отців, уся краса церковного співу мільйонними відбитками в кожній крапці – баня співає. Особливо взимку звучання церковного хору набирає сили незвичайної. І запах ладану, воску, речитатив. І все ж не всі витримують перебування під банею, особливо довший час.

 

Складка барокова

Возвеличую. Складка – цвіт на „тілі2 квітучої вишні – постаті. Так, постать людини і весь світ заквітчано цвітом рясним, складкою.

Функція складки – це те, до чого ми звикли. Та вона – не рабиня функції. Вона, як сімнадцятилітка, тремтливо, бурхливо в’ється по об’єму форми, сама стає формою у формі, творить систему живого дійства, може, таємничого, а, можливо, містично-загадкового. Пензель. У складках його скульптур – „дух, що тіло рве до...” духу.

Архангели „Трійці”. Їх чотири. Площиною більше 80 кв. м. Ця площина – поле складок: це біографії, персоніфікація до кожного образу чотирьох архангелів та Отця і Сина. Між складками ефір – цей „вітер” без напряму. Найпочесніше опрацювати (в процесі роботи) не складку, а ефір, шукати динаміку глибини в глибинах, рух метафізичний. Надавати уваги рефлексам, а саму складку-форму ставити в контекст симетрії, масштабу і кута – до об’єму всього храму, забезпечивши їй тим життя одухотвореного звучання, як звуки музичного руху бамівського багатовимірного простору.

Складка бароко. Складка реалізму. Фото складка планет. Роль складки індустріального світу. Кожний стильовий напрямок визначає їй належне місце, але, особливо в бароко, складка мусить вібрувати, жити складовою клітиною божественного організму.

Примітка: у програмі майстерні „живопису та храмової культури” при Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, ІІІ курс, спеціально вивчають-студіюють складки на манекені.

v16-6Колір

Земним вимірам мистецький колір не підлягає. Колір – проекція на землю, подарунок від Раю (не випадково так хвилювало царство кольору Гете). Розподіляючи феномен кольору як образ в бані церкви Миколи Притиска, я не обмежувався конкретикою зображень, головне – антиоб’єм. Колір – символ, він не тільки матеріалізує предмет. Основне – живе, вібруюче його „тіло”. Отже, він мусить жити в просторі, як живе звук.

Ще одна особливість. Колір – духовна абстракція, а малюнок – детермінація божественного прояву. Отже, дві матерії – зірка та планети.

Фіолетовий колір. Це його офіційне ім’я. Якщо додати білила й створити тональну розтяжку, то й народних прізвиськ не вистачить. Парафіяни не всі розуміють, а то й не сприймають, цей колір, тому тональність фіолетового помилково називають „буряковим”. Втім, фіолетовий, розведений на білилах, вже не є ознакою „кольору буряка”. Фіолетовими відтінками наповнена квітуча весна – магічно-містичне фіолетове царство. Природа вводить його в своє таїнство, літургійне дійство. Почуття линуть до духовності, все суєтне відступає. Ви під владою цвітіння, цієї лікувальної чарівної сили. Душа відкрита, світова енергія вільно наповнює тіло легкістю, незримою, нематеріальною радістю.

Глибинний зв’язок зі Святим Духом, надчуття до світло проникнення дали підставу для застосування ознак цього кольору. Ритуал служби, церковний спів, фіолетовий димок кадил, фіолетовість мантій, саккоси, фіолетовий передзвін разом творять незбагненну містерію духовного піднесення.

Червоний колір. За спектром перший. Зримий. Через нього чуєш пульс зримої енергії. Без божественної крові на Землі ніщо не може існувати. Червоний одяг Христа (підризник) відповідає двоїстості Спасителя. Земні втілення – істина, божественна воля, духовна енергія. Цей колір, як і зелений, в композиції „Трійці” – єдинозв’язаний лише з іпостассю Ісуса Христа.

Зелений колір. Ознака Христова. Ознака України – турбується, співчуває. Ніякого егоїзму. Стійкість у вірі, співчуття до грішних.

Синьо-голубий колір.  Ми приймаємо його ім’я, радіємо тихо й правдиво. А він голубизною плине й плине у просторі Всесвіту. І велич Всесвіту стає нам зрозумілішою. Архангели сяйвом крил несуть правду, спокій, дружню любов. Прийміть їх лазуреву голубизну й радійте.

Масштаб

Баня – простір Всесвіту й мікросвіт. Це один із складових елементів храму, вся архітектоніка якого ієрархічно підкорена (конхи, арки, стовпи, апсида та ін.) центральній вісі. Протягом віків зодчими вироблений канон пластично-образної системи храму від теми смерті до теми духу безсмертя і воскресіння. Так, нижній земний пояс зображує фундаторів церкви, над ними образи святих, земних подвигів Христа, далі возвеличується небесний світ се5рафимів, архангелів. Вивершує духовну піраміду „Трійця” – Отець, Син і Дух Святий. У цьому поступі канонічних пластів і є масштаб, сила тяжіння якого пропорційно йде від центру. Баня – світ творення, що постійно переможно відновлює – своєю силою духу над силою руйнації. Кожен парафіянин може відкрити себе благодаті. Ця дистанція від „Трійці” до людини – реальний духовний масштаб, бо в творчому акті художника спадкоємність віків у знаку „Трійці”. Знак „Трійці” сконденсований на вселенських соборах.

 

Технологія підібраного простору

 

v16-9 Церква Миколи Притиска витримала за три століття тяжкі буревії і хвороби часу. Барабан і баня, як в серці, відбили в собі і дію стихії, і дію сатанинства. Баню тут було замінено (1988-89 рр.), тепер вона бетонна. Дренажна система укріплялась, але вологість продовжує руйнівну дію на стіни храму.

І от 1998 року я – наодинці з простором оновленої бані (понад 200 кв. м.). Левкас відбиває рефлекси. Кожний кв. см має свій перпендикуляр з точкою сходу в центрі хреста – основи (підлоги) на відстані 30 метрів. „Пантократор” – Вседержитель. Небесна сила. Вселенські собори святих отців і талант архітектора ідеально вирішили місцезнаходження небесного трону. Ідея „Пантократора” стала канонічно-традиційною. Зображення, всі його компоненти мудро розміщувались навколо центральної точки бані й усього храму. Якщо штучно нанести тінь (за допомогою диска0 на всю територію, зайняту „Пантократором”, так би мовити сплощити, стає очевидним – деформація в цій (близько ¼) частині горизонтальної сфери стає незначною. Зображення наближене до реального сприйняття з відстані 30 метрів.

Примітка: є деформація, і є специфіка. Тобто тут, у цій зоні, навколо центральної точки сходу, сфера наблизилась до площини – плафону. Всі закони плафону залишаються.

Ідея „Трійці” – в сфері бані. Традиція теми 2Трійці” значно поступається „Пантократору”. Україні образ „Святої Трійці” близький і зрозумілий. Композиції „Трійці” і „Пантократора” – принципово відмінні. „Пантократор” ортодоксально центрується навколо центральної точки сходу; розташування „Трійці” (Отця і Сина, Святого Духа) починається від центральної точки сходу, постаті вздовж всієї сфери до барабана – це перша особливість. Нетрадиційно: постаті Отця і Сина займають 50% всього об’єму бані й1 розташовані на 3-х сферо площинах, 2-х ребрах-вісях, а лики Отця і Сина, німб з Духом Святим знаходяться в зоні „Пантократора”. Таким чином досягнута геометричним розрахунком позиція форми постатей до всього простору храму, і так підсилена психологічна і художня дія образу.

Сфера бані – восьмигранник. Вісім конусоподібних сферо площин. Вісім ребер. Ребро-дуга профілю – глибини. Кожне ребро має дві „своїх” сферо площин. Дві площини утворюють кут у 120 градусів. Баня сповнена енергії. Підкорити сферу – розгадати силу „прямої” (лінії-ребра, площини). Напруга кривих в об’ємі має таїнство зв’язку з формою зображення. Всі постаті „Трійці” (їх шість) „розташовані” (зображені) на гранях. Лицьова лінія чотирьох архангелів збігається з лінією-ребром. Це – друга нетрадиційна особливість.

Після численних емпіричних помилок при розробці сюжету та при втіленні його в сфері можна сказати, що тут є тільки дві лінії: перша – творчо-наукова, основана на законах геометрії, розрахунку та на розгадці таїни сфери, на знанні принципів традицій; друга – репродукційно-копіювальна, основана на методі любительському, споживацькому. Моя лінія – перша. Емпірично сюжетні розробки-помилки привели до утворення макету в 1/20, на якому проводилась перша пробна лінія. Ця лінія утворює дотик до тих, хто творив традиції при розробці робочих таїн-секретів освоєння бані різних епох і які були втрачені. Макет увігнутої сфери таїть в собі секторіальну, вертикальну і горизонтальну графіку, необхідну для рішення синтезу геометрії та сюжету, наближає до реальності розбіжжя напрямів вертикального руху. Наприклад, якщо сектори 1/8 чи 1/16 з макету покласти на площину, стикуватися по центру, то верхня і нижня частини розійдуться. Якщо стикувати в точці сходу, одержиш сильне розходження нижньої частини. Тобто при нанесенні малюнка ця закономірність повинна враховуватись. Ребро-дуга є віссю двох площин. Перспектива кожної з площин-сфер має свою деформацію зображення залежно від позиції глядача, до того ж вісь цих площин усі горизонталі „тягне” вниз; по вертикалі силовий принцип вісі-ребра змінює пропорції, збільшуючи масу до центру. Архангели „Трійці”, розташовані на двох площинах-сферах (одна вісь), займають 2/3 по дузі від точки сходу до барабана. Це також нетрадиційне. У Їжакевича („Трапезна” Лаври) 50 х 50 деформація в цій пропорції знижується.

 

 

Технологія-метод

v16-7 Письмо „Трійці” виконувалось холодною енкаустикою по левкасу. Методика техніки адекватна ідеї; не видимість, а видіння. Принцип оптичної дії: пласти фарб розраховуються на кінцевий (верхній) результат. Кожний колірний пласт зберігає свою природу – не змішаність однієї фарби з іншою – це основна умова. Без білил. Тонкі, лесировані пласти є пасткою світла, вони зберігають його і пропускають через пласти наступні. Так динаміка руху світла перетворюється на оптичну дію. Отже, в „Трійці” не механічний засіб змішування, а принцип оптичної дії пластів. Ця незамуленість природи фарб і утворює „проходження” світла через пласти (їх може бути й п’ять, і десять). Білила ж – переважно у випуклих частинах форми.  Цей метод був розроблений в 1978р. в роботі „Осяяні світлом” („Фізики”) в інституті фізики, яка зроблена в техніці гарячої енкаустики (без олії). І тепер видозмінена до нових умов. Там парусний пояс – вікна над ним. Тут баня, вікна на барабані внизу.rsquo;язку з формою зображення. Всі постаті rsquo;язку з формою зображення. Всі постаті Баня в темряві. Потрібно було досягнути світла, світіння. Матеріал включити в ідею, форму в образ, колір в радість.

Примітка: білила спеціально приготовані. Розріджувачі трьох видів також спеціально приготовані. Основа – віск.

Симетрія

Симетрія проходить через серце – основу виміру частин простору. В храмі основна вісь з центральною точкою сходу бані є симетрія об’ємно-споглядальна. Всі частини, ув’язані до осі, метафізичні. Реальний прояв їх – меридіан увігнутості кулі. Зрима вісь (висок) чи вертикаль (головна вісь храму) є проекцією Всесвіту.  Ця симетрія багатовимірна. Нижня крапка осі – проектний центр хреста. Лінія по хресту: вхід (західна частина храму), центр хреста, царські врата (іконостас), центральна частина апсиди (вівтар – схід). Ця лінія – земна горизонталь – вписана в квадрат і коло. Симетрія кола екваторіальна. Симетрія метафізична – прояв незримого у зриме. Площинність і об’єм, просторовість і завантаженість. Таїна глибин-порожнеч.

Ритуальні служби, акафіст, святі отці, пісне співи – симетрія по меридіану; хвилі духовні, звернення. Причастя, сповідь, хрещення, вінчання – симетрія кола. Літургія, Різдво, Воскресіння – симетрія метафізична. Симетрії: сфінкс, піраміди – цю рівновагу тримає Єгипет у віках... Україну врівноважує Софія Київська. Останнім часом по рівновазі в Україні нанесено удар Чорнобилем. Порушується симетрія і приросту населення. Відтік молоді – з сіл, виїзд за кордон. Якщо точка сходу „серце” – треба шукати рівноваги, йти до храму. Приймати дари Даючого – симетрія у вірі.

Радість

У Заболотського є слова „...душа приречена трудитись// І день, і ніч, і день, і ніч...” Людина прагне звільнитись від тяжкої праці, щоб не бути її рабою. Та природа людства – праця. Рушійна сила, хліб насущний - і голод душі. Чи дає праця радість? Радість творча, радість індустріальна, робота – радість. Радість Аліпія, радість Леонардо да Вінчі.

Труд монарший, молитвенний, іконописець-монах радіє. Євангеліє випромінює радість світла, євангеліста й художника. Радогост. А що несе сектантська „праця”? – темряву.

Під банею, де особливо гостра критична ситуація (коли там довгий час), потрібна неабияка фізична витримка. Як тут не радіти, коли труднощі – шлях до світла. У художника, що „накритий2, ніби гігантською „макітрою”, під склепінням, є завжди вихід – творча радість, але... Але й радість від творчості руйнівна. Чому? Ось власний приклад: я порадів одного разу, знайшовши рішення складок на хітоні образу Христа, що на лівому плечі. Рішення довго не задовольняло. І от знайшлося – було творче задоволення – внутрішньо радів. Але так трапилося, що впав з риштування, з вузької дошки, на якій стояв. Розплата була суворою – опинився на операційному столі. Відбулося водночас і чудо – спасіння. Ангели були поруч. Радість егоїстична, неправдива, ілюзорна. Реальна радість в істині, при цьому віддавай любов і радість вічності, небу. Радість духовно абстрактна: зустрілись друзі чи брати після довгої розлуки, так чому їм не радіти. Їхня радість не належить їм. Кожен з них свою радість віддає іншому. Не окам'яніли ж душі від ситості і автоматики!

 

v16-10 Школа

„Знати!” Сотворіння людини ще не відбулось – зерна бажання „знати” вже були. Все знати неможливо і не...дозволено (Джордано Бруно, Галілей тому приклади). Нагасакі, Хіросіма, Чорнобиль – містика величі знань в темряві експерименту, експеримент триває – код життя вже в руках науки. А ще Босх прогнозував і попереджав. Та геній людини до знань і до потреби знань – нестримний.

Езотеризм давніх шкіл (Єгипет, Греція) обирав полем дій Дух, Душу та Інтелект людини, як відлуння мокрокосмосу, і вивершував ці сили над законом боротьби за матерію існування. Це була спрага знань.

В наш час знання обслуговують людину; потреба знань, еволюція знань ізолювала людину від інволюційної космогонії (втілення Духу в Матерію). А відтак зник образ посвячених (як Гермес, Піфагор). Натомість з’явився образ „колективізму” наукового вчення. Сьогоденна реальність – еволюція знань.

Мистецькі школи мають ознаки езотеризму. Через видимість (форма, образ) художній твір відбиває світ індуктивний, незримий, інволюційний. Руйнування кола: Дух-Матерія – небезпечне. Це означало б: без одного із ланцюгів – зникнення школи, а культуру мистецьку пустити в світ з попсою.

Щодо майстерні „Живопису та храмової культури”: утворення її в 1994 році, зініційоване ректором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури А.В. Чебикіним та Українською Православною церквою Київського патріархату. В програмі майстерні – два основних напрями: академічний і релігійно-духовний. Релігійна лінія має в свою чергу дві гілки: сакральне мистецтво Візантії і Українське Бароко. Саме в цій частині програми народжується передумова трансцендентності Душі учня. Учень має перебувати не тільки в матеріалізованій сфері (дія стилю, методології, техніки), а головне, в процесі нвчання іде посвята „на дотик” з інволюційним поступом (До Нього). Тут – досвід тисячоліть творців, котрі виробляли ідею, образ, стиль, канон. Академічна лінія-фаховість, набуття учнем професійної культури протягом шести років навчання. Цей процес еволюційний, те. що згодом стане птицею (Від нього).

Третя ознака майстерні: сплав в єдине духовно-творче „тіло” двох цих ліній: релігійно-духовної та академічної. Підсвідомість, інтелект, душа і Дух – горнило перевтілення набутих протилежностей в чудо-просторі можливостей творення. Окремим може бути питання композиції у зв’язку зі специфікою майстерні.

Детальніше програма майстерні розроблена по курсах, завданнях і погодинно.

Майстерня здійснила п’ять випусків. Щороку відбувалися виставки: „Від школи до храму -1”, „Від школи до храму – 2”, „Собор”, „Благодійна виставка „Гіпербореї” в лікарні м. Вінниця, аспіранта Г. Іпатієва „Третьому тисячоліттю – Україну духовну”, до 137-го концертного сезону Національної філармонії України, за участю в цій виставці майстерні професора Чебикіна та інші.

 

Читати продовження >>> 

Share |

Оцінка користувачів

Оцінити статтю


При використанні матеріалів сайту, наявність гіперпосилання обов`язкова